Звичаї Личакова (ч.2)

Личаків був колись відомий різного роду авантурниками. Так, наприклад, славним був близько 1848 р. муляр Куба Пельц; він був середнього зросту, присадкуватий, але відзначався великою силою, й кожної суботи, по виплаті, підпивши, робив на передмістю галабурди; раз у бійці повкидав до криниці, головою вділ, дев'ятьох гренадерів. Його переміг врешті на якійсь забаві Каспер Смоленський. Потім «королем Личакова» став Антін Плєцьон, різник і пачкар (контрабандист), що воював з акцизними сторожами й поліціянтами. Інший різник, Грінер, відзначався також великою силою, головою вибивав двері і брав участь в атлетичних змаганнях у цирку. Останніми славними авантурниками були різник Теофіль Берлинський і муляр Тома Івановський. Вони уладжували собі таку «забавку»: кидалися між спокійних гостей, робили замішання, били вправо і вліво, а накінець, як уже бійка була в повному розпалі, кланялися всім чемно і відходили, якби нічого не було...
Деколи для забави заможніші передміщани робили в себе бенкет для жебрущих дідів. На означений день били кабана, робили кишки й ковбаси, спроваджували горілку й пиво. До стола засідало 12 дідів із вулиці або з дому убогих і їли та пили, а господар сам їм прислугував. По пару годинах дідівство добре собі підпило й валилося під лави на радість Личакова.
Були на Личакові й мирні типи, як славний пан Михайло Гук, що вечором вертався у легкому похміллі з одного із численних шинків і витав прохожих усе однаковим привітом: «Бачу шляхотність обличчя й гідність у поступованню, але прізвища не знаю!» Вславилася й пані Скоробецька, жінка перевізника, що така була обурена першою появою електричного трамваю на Личакові, що зробила йому неможливу до виконання пропозицію... Це були «останні могікани» старого Личакова, що тепер уже цілком змодернізувався.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.