Кам'яниці при Руській вулиці (ч.2)

Серед домів братства були також шкільні будинки. Були тут дві школи, одна «мала шкілка», дерев'яна, обліплена глиною, друга більша, мурована. Обидві були криті гонтою, з сильними дверми, які замикано на колодку, при вікнах були віконниці і з даху йшли ринви, якими вода сходила до мурованого «ринштоку». Під школами були великі пивниці, в яких переховували овочі, вино тощо, та також винаймали їх під час ярмарків купцям на товари. Школи були обведені парканом — братство пильнувало, щоб тут було чисто, й не раз вивозило звідси гній і сміття. Про внутрішнє уладження школи знаємо небагато. Були тут кахлеві печі, лавки й столи, на стінах ікони; лавки братство не раз дає нові, видно, вони скоро зуживалися. При школі була кухня, в якій варили страву бурсакам. Братська школа зразу мала ширшу програму, братство мало намір перетворити її на академію. Але сеї цілі не осягнено, і школа пізніше підупала. Шкільна наука була тоді дворазова — рано й по обіді. Ранком приходили до школи чергові, що мали замести школу і запалити в печах, а потім сидіти при дверях і пильнувати порядку. Учеників було небагато, й тому не було поділу на класи, в одній кімнаті сиділи і малі діти, і старші «виростки». Ліпші учні мали право сидіти в перших лавках, слабші сиділи дальше. Читання учено з богослужебних книг, особливо Часослова і Псалтиря, дальше вчили також латинської і грецької мов. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний частину свого майна призначив на постійний фонд для утримання учителя грецької мови. На чолі школи стояв ректор, при ньому були 2—3 учителі; початків грамоти не раз учив дяк.
Школа була рівночасно бурсою, жили в ній бідні студенти під проводом інструкторів, «педагогів». Братство давало їм харч: у звичайні дні борщ, кашу, горох, мащений солониною, хліб; у великі свята, празник Успення, «Петрові запусти» бурсаки діставали також м'ясо і пиво. Харч був скупий, тому хлопці ходили по міщанських домах випрошувати собі страву, за те співали міщанам побожні пісні або читали святе письмо. На таких «павпрів», або «мендиків» з братської школи не раз нападали польські студенти. Так, наприклад, 1592 р. ректор польської школи Криштоф зі своїми учениками побив їх тяжко на Вірменській вулиці, що аж дійшло до суду. Під час деяких свят студенти давали вистави. На Різдво ходили з вертепом і колядували міщанам; на Великдень давали драматичні вистави т. зв. діалоги,— до того перебиралися як актори й будували сцену.
Ставропігія в новіших часах заснувала музей, який розвинувся завдяки заходам колишнього сеньйора, історика Ісидора Шараневича. Братство мало колись багату бібліотеку. Вже в XVII ст. було у ній коло 300 книг. Частина бібліотеки залишилася при музею.
В листопаді 1918 р. в салі засідань Ставропігії відбувалися засідання Української Національної Ради, що перетворилася в парламент Західноукраїнської Народної Республіки. В 1919—1920 рр. були тут бюра Українського Горожанського Комітету.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.