Римо-Католицька Катедра

З Ринку, з кожного рогу, виходять по дві вулиці — Руська і Сербська, Галицька і Капітульна (Катедральна пл.), Трибунальська (Шевська) і Краківська, Гродзіцьких (Друкарська) і Домініканська (Ставропігійська). Вони доходять до чотирьох вулиць, рівнобіжних до боків Ринку: Бляхарської (І. Федорова), Боїмів (Староєврейська), Рутовського (Театральної) і Вірменської. Знову рівнобіжно до цих вулиць ідуть вулиці: Підвалля, Собеського (Братів Рогатинців), Гетьманська (пр. Свободи) й Скарбківська (Л. Українки) з деякими меншими вуличками. Простір цих вулиць — це теперішнє середмістя, а колись властиве місто, укріплене довкола мурами й валами.
Давнє місто ділилося на кілька кварталів, які замешкували різні «нації», народи. Цілий Ринок і західну частину міста займали римо-католики. Спочатку це були майже самі німці. У списках населення міста з початку XV ст. знаходимо німецькі родини, такі як Гебель, Шрам, Геммель, Енгельбрехт, Фальмар, Штеренфред, Айзенгітель, Геллєр, Брайтзух та інші. В XVI ст. вони почали польщитися й змішалися з поляками.
Найдавнішим римо-католицьким костелом є катедра, основи якої мав закласти ще король Казимир близько 1370 р. Костел будувався довго, 138 років. Первісна будова була готична, сліди її залишилися у презбітерії. В 1765 р. перебудував катедру тодішній архієпископ Сєраковський у стилі пізнього бароко і рококо. З того часу є і вежа заввишки 64 м, з гарним бароковим шоломом; при реставрації знищено багато давніх вівтарів та інших пам'яток. При костелі є вісім каплиць: 1. Милосердного Христа; 2. Ченстоховської Богородиці; 3. Христа на хресті; 4. Св. Йосифа, родини Замойських; 5. Св. Казимира, родини Бучацьких; 6. Св. Сакраменту; 7.Богородиці; 8. Камп'янів, значного львівського міщанського роду,— будови у благороднім ренесансі, особливо помітна стіна від вулиці з трьома плоскорізьбами (зложення до гробу, воскресіння Христа, Христос-городник). У всіх каплицях багато надгробків, епітафій, образів, різьб та інших цінних творів мистецтва. Окремо стоїть каплиця Боїмів 1617 р., другого визначного міщанського роду, з багатою орнаментикою, але артистично менше вдатна, ніж каплиця Камп'янів.
У 1629 р. в катедрі перший раз відправляли богослужіння єпископи-уніяти, між ними славний Мелетій Смотрицький - автор граматики слов'янської мови, і митрополит Рутський. Проповідь мав королівський проповідник Бембус. Проповідник як основу свого казання взяв напис на хресті у трьох мовах: єврейській, грецькій і латинській,— латинський був над самою головою Христа, і тому латинська церква стала найзначніша. «Потім підніс Схід аж під небо, потім Захід положив над Сходом, доказував, що св. Петро і по ньому папа є головою церкви, назвав патріарха єретиком, дуже поручав унію і своїм полякам наказував дуже поважати і шанувати тих, хто є в унії, засвідчив, що слов'янська мова і її богослужіння, і тайни є спасенні...» Так описує цю проповідь один із міщан. Наші міщани, котрі були тоді майже без виїмку православними, дуже огірчилися тим, що владики відправляли службу в костелі: «Кухарки руські і вірменські поганами по вулицях їх називали і проклинали»,— пише той же міщанин.
На мурі катедри завішено пам'яткові кулі з облог Львова: 1672р.— турків із Петром Дорошенком і 1919 р.— Української Галицької Армії.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.