Жидівська дільниця

Жиди мали свою окрему дільницю, яка займала нижчу частину теперішньої Бляхарської вулиці, площу Векслярську (пл. Коліївщини) й частини вул. Боїмів та Собєського. Бляхарська вулиця була осередком і звалася Жидівською вулицею. При її вході від Руської вулиці була «Жидівська брама», мурована, що забезпечувала жидівське гетто від нападів. При цій вулиці (тепер Бляхарська в подвір'ї, ч. 27) знаходиться стара синагога фундації Ісака Нахмановича, побудована 1582 р. Павлом Щасливим і Петром Зичливим у готичному стилі, але з деякими ренесансними прикрасами. За тодішніми законами будовано її з дозволу латинського арцибіскупа, який дав наказ, «щоби невірні жиди не мурували синагоги виставної і коштовної, але звичайну, середньої міри». Щоб усе-таки мати високу салю, жиди вмурували її кілька ступнів нижче від вулиці. Всередині синагога має багато цінних ритуальних предметів старовинного походження, як свічники, заслони і ін.; цілість дає величаве враження. Синагога була духовним осередком жидівської дільниці. Тут відбувалися не тільки молитви, але й всякі збори й наради, вибори старшини, тут шукала жидівська дільниця захисту в часі небезпек, тут відбувався жидівський суд,— засуджені відбували кари у в'язниці при синагозі. Був тут і жидівський цвинтар. Із синагогою пов'язана жидівська легенда про «Золоту Рожу», доньку фундатора, що мала жертвуватися арцибіскупові, щоб добути дозвіл на будову святині,— цю легенду гетто оповідає й досі.
Кам'яниці при жидівській вулиці були колись у ренесанснім стилі, тепер майже всі перебудовані. В кам'яниці ч. 31 на гзимсі приміщена голова, яка свідчить, що тут був шинок.
Сусідні вулиці мали колись інші назви. Вулиця Боїмів, названа так в 1888 р., звалася в XV ст. Худобячою, потім Зерванською, Жидівською, Новою, врешті Векслярською. Звертає увагу ренесансний дім при вул. Боїмів ч. 34 з гарними вікнами; на ньому міський герб, знак емфітевзи (дідичної держави) (спадкова оренда). Коло Зерванської була вуличка «Рожана» (частина вул. Сербської).
На жидівський квартал не раз нападала міська чернь, то шляхта напідпитку вдиралася на Жидівську вулицю й направо, й наліво рубала «невірних», то знову студенти з катедральної школи або єзуїтської колегії юрбою кидалися на жидів і робили погром та грабунок. Жиди вели процеси з містом про забезпечення спокою, то відкуплювалися дарунками — все те допомагало небагато.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.