Грамота молдавського господаря Олександра Доброго Львівським купцям

1408 р., жовтня 8, — ГРАМОТА МОЛДАВСЬКОГО ГОСПОДАРЯ ОЛЕКСАНДРА ДОБРОГО ЛЬВІВСЬКИМ КУПЦЯМ НА ТОРГОВЕЛЬНІ ПІЛЬГИ

Милостью божією ми, Александр воєвода, господар землі Молдавкої, чиним знаменито іс сим листом нашим усім, кто нань узрит єго услишит, оже єсми доконали с радцями і с містчяни Ілвовского міста і с усім посполством їх і учинили єсми уставицтво о митах у нашой землі і доконали єсми с ними; штобы ходили у нашої землі і с своїми торговлями. А мита єсми їм так поставили і улегчили, штобы давали у нашой землі мито так: найпервоє головноє мито сочавскоє, на іскладі, от сукна от гривну три гроші. А коли імуть купити татарский товар у Сочаві, іл шолк, ілі перец, ілі камхи, ілі тебенки, ілі темьян, ілі грецкии квас, от гривну у Сочаві по три гроші. А коли імуть купити татарский товар у іних торгох наших, то муть дати, где его купят, от гривну два гроші, а на головноє мито у Сочаві от гривну три гроші, та смієт єго продати, кому любит.
А кто ідет до Ілвова, на головноє мито у Сочаві: от скота один грош, от десять свиній один грош, от десять овець один грош, а от кобили по шесть гроші, а от каждого коня по шесть гроші, от сто білиць один грош, от ста лисиць десять гроші, от сто овчины суранный четири гроші, от сто кожі ягнячіїх два гроші, от сто кожі скотіїх пятнадесяте гроші. То мито сочавскоє.
А кто ідет до татарской стороні, от 12 кантари у Сочаві один рубель серебра, у яси тридесяте грошь, а у Білий-город полрубел серебра; а кто не ідет на Білий-город, толко імет дати на Тягянякячу колко у Білом-городі, опроче перевозов, а на сторожу от каждого воза по дванадесяте грошь. А кто имет погнати скот до татар, на головноє мито у Сочаве от скота четйри гроші, а у Яси два гроші, а на Тягянякячу два гроші; а от сто овець у Сочаві шестьдесяте гроші, а у Яси тридесяте гроші, а на Тягянякячу тридесяте гроші. То мито тім, што їдут до татар.
А постави сукна імают їх продати на ісклад у Сочаві, а у [иних] наших торгах не імают волю продати їх. А с тіми гроши волно ім ходити і торгувати собі по усіх торгах наших, што коли изнайдуть.
А до Угор і до Бесараб слободно ім вивозити сукна…* А кто повезет сукно до Бесарабії, дати імет на головноє мито у Сочаві от гривну по три гроші, а на край, у Бакові, от гривну два гроші. А што привезет із Бесараб - ілі перець, ілі баволну, ілі будь што,- от 12 кантари у Бакові полрубель серебра, а на головноє мито у Сочаві от 12 кантари один рубель серебра.
А кто імет повезти сукно до Бистриці до Угор, у Сочаві от гривну по три гроші, а у Бани от гривну полвтора гроша, а у Молдови ці от гривну полвтора гроша. А коли ся воротят із Угор, от каждого терху у Молдовиці по два гроші, а у Бани от каждого терху по два гроші.
А кто імет повезти сукно до Брашова, на головноє мито у Сочаві от гривну три гроші, а у Бакові от гривну полвтора гроші, а у Тотруші от гривну полвтора гроша. А коли ся імуть воротити, от каждого терху на Тотруші по два гроші, а у Бакові от каждого терху по два гроші.
А коні із нашой землі, што по три гривни, слободни ім суть, і угорстіи коні слободни ім; а у котором торгу імуть іх купити, там імуть дати от каждого коня по четири гроші, а на склад у Сочаві от каждого коня по шесть гроші, а на Сирять от каждого коня по два гроші, а у Черновці по два гроші.
А кто Імет повести коні ілі кобили до Камянци, што било дати ему у Сирять, то імет дати в Дорогині, а што било дати єму у Черновці, то імет дати у Хотині. Такоже єсть мито і от кобили, яко і от коні.
А кто імет купити скот ілі барани у Бакові, либо у Романові торгу, либо у Бани, либо на Німці, і либо у іних торгох наших, не надобі нигде мито дати, нижь там, где кунил, і возмет печать от митника. А у котором торгу імет купити, там імет дати от скота один грошь, от десять овець один грош, от десять свиній один грош, от сто кожі волових десять гроші, от сто кожі ягнячїіх один грош, от сто кожі суранних два гроши, та ідуть на головком миті Сочавском.
А у Сирятьском торгу от крамних річех: от шапок, от ногавиці, от корди, от мечі, от гривну по три гроші. А што коли ідет із землі черес Сочави на Сирят, колко давали на Сочаві, половина от того мита імуть дати на Сирят от усего, і от кожі, і от волни, і от овчини. То мито Сирятское.
А у Черновці от Німецкого воза мито чотири гроші, а от Ормінского воза шесть гроші; от скота один грош, от десять свинїй один грош, от десять овець один грош, а от коні і от кобили по два гроші. А на перевози от Німецких воз цілих і от Орминских по четири гроші. То мито Черновьскоє. А у Черновці вози не стрясти, але купець дати свою віру, аже не имаєт заповіданий товар на свой воз: куниці, серебро, воск і коні Добрії земстїи.
А имається поставити ціну сукні у Сочаві, яко во Лвові.
А львовчяне, што імуть пойти до Брайлово по риби на крайнєє мито, ілі у Бакові ілі у Берладі, там імуть дати от гривну по полвтора гроша, а воза і риби не займати. А там возметь печать, та прїйде слободно до Сочаві. Та імет дати на головком миті у Сочав[е] от гривни по три троші, з воза і риби не займати. А на Сирят імуть дати от гривну по полвтора гроша, а риби і воза не займати. А у Черновці мито от воза.
А лвовчяне, што їмуть принести сами із Угор серебро жеженое, от того серебра, што бихом ми купили собі, колко будет нам надобно, а іноє серебро, што останет, то ім слободно.
А мунтянський воск і брашевский слободно ім єст. А мито імуть дати от камене у Бакові один грош, а на ісклад у Сочаве от камене один грош.
А угорстії куниці слободни ім. А мито імуть дати у Бані полвтора гроша от гривну, а на ісклад у Сочаві от гривну три гроші, а у Сирять полвтора гроша от гривну. А от тії куниці будуть нам надобни, а ми імем собі купити, а інїї ім слободни.
А еще єсми ім дали волю, штоби собі держяли у Сочаві один дом, а у том дому корчьму не держяти, ні пива варити, ні мед, ні меснїї клітки держяти, ні хліба продавати. Пак лі тот, што іметь жити у тот дом, би хотіл нішто от тіх держяти, тогди мусить с містом терпіти.
А то єсми учинили купцем господаря нашего, короля полского, із усей Руской землі і іс Подолской. А то ми, іже есми више писали, слюбуєм ім вічно удержяти, безо лети і без хитрости, на віки іїчния, ми і наші намістки, ніколи то не порушено, при нашой чти і при нашой вірі, подлуг крестьянского права.
А на то свідкове: пан Жюржь староста, пан Михайло Дорогунский, пан Влад Серетский, пан Оана дворник Сочавскій, пан Ядко і пан Илїяш чашник. А єще при том били посли с Левова, што с нами сесе діло доконали: Мичко Куликовьский і Зимирстан Ханис, и Ханис Верзьсть, и рус Никлюс, и писарь лвовский Ханис.
А на потверженіе тім усім веліли єсми нашему вірному Братяю логофету писати і привісити печать наша великая к сему листу нашему.
У Сочаві, у літо шестотисячное девятьсот і шестьнадесятоє літо, октября 8.