Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Види

Різдвяна шопка на площі Ринок

 

Усі Різдвяні свята перед входом до міської ради стояла велика дерев'яна шопка.
Це зображення було завантажене з дописом Різдвяна шопка на площі Ринок.

Різдвяна шопка на площі Ринок

 

Усі Різдвяні свята перед входом до міської ради стояла велика дерев'яна шопка.
Це зображення було завантажене з дописом Різдвяна шопка на площі Ринок.

Різдвяна шопка на площі Ринок

 

Усі Різдвяні свята перед входом до міської ради стояла велика дерев'яна шопка.
Це зображення було завантажене з дописом Різдвяна шопка на площі Ринок.

Різдвяна шопка на площі Ринок

 

Усі Різдвяні свята перед входом до міської ради стояла велика дерев'яна шопка.
Це зображення було завантажене з дописом Різдвяна шопка на площі Ринок.

Різдвяна шопка на площі Ринок

 

Усі Різдвяні свята перед входом до міської ради стояла велика дерев'яна шопка, висотою 6 метрів.

Різдвяна шопка на площі Ринок

 

Усі Різдвяні свята перед входом до міської ради стояла велика дерев'яна шопка, висотою 6 метрів.

Чортівська скала

 

Чортівська Скала, одна з найвищих піднесень в околиці Львова, видна з далеких місць, але зблизька захована в лісі. Прогульковців притягають туди великі звалища каміння, пісковика, фантастично уложені. Легенда каже, що чорт хотів завалити церкву св. Юра, що починала будуватися, і ніс на неї великий камінь, але запіяв когут і скала випала з чортячих рук... З давнішої історії Чортівської Скали знаємо небагато. Наприкінці XVI ст. шляхтянка Катерина Сапоровська дарувала цей ліс львівським бенедиктинкам, і при цім ордені Чортівська Скала лишилася й досі. Одна монахиня з кінця XVII ст. оповідала, що бачила тут залишки мурів і звалища якогось замку,— вістка не дуже певна. Звалища скал займали колись значно ширший простір, ніж тепер, пізніше їх винищено на каміння. Від першої половини XIX ст. Чортівська Скала притягала до себе численні прогульки зі Львова. Тоді оспівувано її в поезіях та складано про неї фантастичні епопеї — про князя Ігоря, що тут мав свій замок, воював з братом Володарем і хотів відібрати йому жінку Аделю; про Бонна й Вудиславу і подібні. Чортівською Скалою опікувалася пильно ігуменя конвенту бенедиктинок Йосифа Кун.

Медова печера

 

В цій стороні лежать популярні місця прогульок: Медова Печера і Чортівська Скала. До Mедової Печери веде Пасічна дорога, попри Маєрівку; серед узгір лежить котловина і в ній дві невеликі печери. В 1850-х рр. тут була каменоломня і тоді видовбано печери. Назва Медової Печери, або Медунки, походить від того, що у печерах є вапняк, який кольором своїм нагадує мед (кристалічний вапняк).
В цій котловині є сліди невеликого цвинтарика: на цьому місці в 1914—1915 рр. російські воєнні суди виконували засуди смерті й тут хоронено розстріляних.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

Вул.Антоновича на перехресті з вул.Київська

 

Вул.Антоновича. Вигляд від перехрестя з вул.Бандери і Русових. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Антоновича на перехресті з вул.Мельника.
Вул.Антоновича. Вигляд від перехрестя з вул.Бандери і Русових. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Антоновича на перехресті з вул.Мельника.

Вул.Антоновича

 

Вул.Антоновича. Вигляд від перехрестя з вул.Бандери і Русових. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Антоновича на перехресті з вул.Мельника.
Вул.Антоновича. Вигляд від перехрестя з вул.Бандери і Русових. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Антоновича на перехресті з вул.Мельника.

Цетнерівка

 

Другим, старшим на ціле століття парком є Цетнерівка, де тепер новий ботанічний сад. Засновником його при кінці XVIII ст. був Ігнатій Цетнер, воєвода белзький. Це був багатий магнат, що любувався у мистецтві, збирав старі книги, монети, ритвини (гравюри), мінерали, фауну, а найбільше любив ботаніку. Тут, під лісом, він побудував палату і при ній над ставом заснував великий сад. Цетнер був аматором-городником, сам порався коло грядок та плекав квіти і при своїй садибі виплекав чудові городи й величавий парк.

Личаківський парк

 

До половини XIX ст. цілий Личаків мав вигляд справжнього передмістя, наполовину села. Було багато садів та городів, бічні вулички йшли серед дерев і живоплотів, обійстя були обведені штахетами або парканами. Тут і там стояли показніші двірки, найповажніша з яких — палата Вишневецьких (де тепер заклад глухонімих). А то були малі домики, вкриті гонтою, на поверсі мали вікна під дашком, т. зв. фаціятки. Досі ще залишилися останки таких домиків (наприклад, Личаківська вулиця, ч. 59). Були й хати з солом'яною стріхою; остання перетривала до початку 1900-х рр., стояла вдолі під Личаківським двірцем.

Синдикація вмісту