Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Мікрорайони Львова

Головний вхід в церкву Св.Ольги та Єлизавети

 

Головний вхід в церкву Св.Ольги та Єлизавети. Вигляд на Ельжбету з вул.С.Бандери.

Церква святих Ольги і Єлизавети (Костьол Свято́ї Ельжбе́ти) — собор у неоготичному стилі у Львові, в районі Привокзальної, на площі Кропивницкого. Костьол названий на честь популярної в народі імператриці Єлизавети (Сісі) Габсбург, дружини імператора Австро-Угорщини Франца-Йосипа I. Хоча існують і інші версії (див. нижче).

Шпиль церкви Св.Ольги та Єлизавети

 

Шпиль церкви Св.Ольги та Єлизавети. Вигляд на Ельжбету з вул.Залізничної. This image was uploaded with the post Вул.Залізнична.

Див.також: 
Вул.Залізнична

Вул.Олени Степанівни

 

Вул.Олени Степанівни. Справа - корпуси заводу Електрон. This image was uploaded with the post Головний офіс концерну Електрон по вул.Стороженка.
Олена Степанів (1892, Вишнівчика—†1963), по чоловікові Дашкевич, старшина української армії, педагог і громадський діяч, родом з с. Вишнівчика Перемишлянського повіту (Галичина), з священичої родини.
Бувши студенткою Львівського університету, працювала в товаристві УСС (командант жіночої чоти).
По вибуху війни — в Легіоні УСС, учасниця битви під Маківкою, згодом хорунжий, з весни 1915 — 17 у російському полоні; 1918 — 19 четар
Регулярний характер УГА підтвердив закон УНРади від 13 листопада 1918 р. про загальну військову повинність громадян ЗУНР. На початку грудня 1918 р., коли Начальну команду очолив генерал М. Омелянович-Павленко, УГА налічувала приблизно ЗО тисяч старшин і вояків. У грудні 1918 р. всі відділи були підпорядковані начальній команді Галицької Армії (НКГА), а у січні — лютому 1919 р. її реорганізовано в 3 корпуси по 4 бригади, що складалися з 3—6 куренів піхоти (в деяких бригадах, об'єднаних у 2 полки), однієї кінної сотні, одного польового гарматного полку з 4—6 батарей, однієї саперної сотні, частин зв'язку та допоміжних відділів і служб.
Наступ польських військ проти УГА почався 14 травня 1919 р. Поляки мали велику перевагу в чисельності. Ще 24 травня румунське військо з дивізією польського генерала Л. Желіговського зайняло Покуття. У червні 1919 р. УГА здобуто значну територію (Чортківська офензива УГА), однак через повний брак військового спорядження перевагу закріпити не вдалося. 16 —17 липня частини УГА перейшли Збруч і разом з армією Директорії пішли на Київ, який було взято ЗО серпня 1919 р. Невдовзі частини УГА відступили з Києва і тут, в «чотирикутнику смерті» на Вінниччині, багатьох вояків захопив тиф та інші інфекційні хвороби, які вивели з ладу до 90% особового складу. Це змусило командування укласти перемир'я, а потім договір з Добрармією А. Денікіна (Одеса, 17 грудня, 1920 р.). Частина УГА перейшла на бік більшовиків і одержала назву ЧУГА — Червона Українська Галицька Армія.
Остаточно УГА вийшла з поля боїв у квітні 1920 р., коли дві галицькі бригади покинули Червону Армію і перейшли до Армії УНР, що перебувала тоді в союзі з польським військом. Але поляки захопили ці частини в полон, потім звільнили вояків і підстарший, а старшин інтернували в таборі полонених у Тухолі. Так закінчила своє існування УГА.">Української Галицької Армії
. По закінченні Віденського Університету (докторат з історії й географії) учителька гімназії Сестер Василіянок у Львові і діячка «Рідної Школи» (серед іншого гол. Порадні для вибору звання, 1935 — 37). У другій половині 1930-их pp. — референт кооператив здоров'я при РСУК.

Залізничні колії головного вокзалу

 

Залізничні колії головного вокзалу. Зліва - головний залізничний вокзал з накритими перонами. Справа - залізничні колії для товарних потягів. This image was uploaded with the post Накриті перони головного залізничного вокзалу.

Синдикація вмісту