Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Привокзальна

Галерея Привокзальна

 

Головний залізничний вокзал, Приміський вокзал
Привокзальний ринок, Будинок залізничників РОКС
Основні вулиці: Городоцька, Чернівецька, Залізнична
Інші вулиці: Братів Міхновських, Стороженка, Олени Степанівни, Пастернака, Смаль-Стоцького
Перейти до фотографій галереї

Як добратися з аеропорту на вокзал?

У відвідувачів нашого міста виникає питання: як добратися з аеропорту на вокзал (http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=7288)? Можна звичайно взяти таксі, але то буде досить дорого порівняно з громадським транспортом (особливо якщо врахувати бажання приватних таксистів на рівному місці нажитися, у 1,5-2 рази завищуючи ціну).

Варіант 1.
1) Добратися до перехрестку вул. Любінська-Виговського (2 зупинки від аеропорта) за допомогою тролейбуса №9 або маршрутки №95.
2а) Здійснити пересадку на маршрутки №2, 67, які їдуть безпосередньо до вокзалу.
2б) Доїхати до приміського вокзалу маршрутками №35, 57, 111, 135 - а звідти до вокзалу декілька хвилин пішки.

Варіант 2.

Шпиль церкви Св.Ольги та Єлизавети

 

Шпиль церкви Св.Ольги та Єлизавети. Вигляд на Ельжбету з вул.Залізничної. This image was uploaded with the post Вул.Залізнична.

Див.також: 
Вул.Залізнична

Вул.Олени Степанівни

 

Вул.Олени Степанівни. Справа - корпуси заводу Електрон. This image was uploaded with the post Головний офіс концерну Електрон по вул.Стороженка.
Олена Степанів (1892, Вишнівчика—†1963), по чоловікові Дашкевич, старшина української армії, педагог і громадський діяч, родом з с. Вишнівчика Перемишлянського повіту (Галичина), з священичої родини.
Бувши студенткою Львівського університету, працювала в товаристві УСС (командант жіночої чоти).
По вибуху війни — в Легіоні УСС, учасниця битви під Маківкою, згодом хорунжий, з весни 1915 — 17 у російському полоні; 1918 — 19 четар
Регулярний характер УГА підтвердив закон УНРади від 13 листопада 1918 р. про загальну військову повинність громадян ЗУНР. На початку грудня 1918 р., коли Начальну команду очолив генерал М. Омелянович-Павленко, УГА налічувала приблизно ЗО тисяч старшин і вояків. У грудні 1918 р. всі відділи були підпорядковані начальній команді Галицької Армії (НКГА), а у січні — лютому 1919 р. її реорганізовано в 3 корпуси по 4 бригади, що складалися з 3—6 куренів піхоти (в деяких бригадах, об'єднаних у 2 полки), однієї кінної сотні, одного польового гарматного полку з 4—6 батарей, однієї саперної сотні, частин зв'язку та допоміжних відділів і служб.
Наступ польських військ проти УГА почався 14 травня 1919 р. Поляки мали велику перевагу в чисельності. Ще 24 травня румунське військо з дивізією польського генерала Л. Желіговського зайняло Покуття. У червні 1919 р. УГА здобуто значну територію (Чортківська офензива УГА), однак через повний брак військового спорядження перевагу закріпити не вдалося. 16 —17 липня частини УГА перейшли Збруч і разом з армією Директорії пішли на Київ, який було взято ЗО серпня 1919 р. Невдовзі частини УГА відступили з Києва і тут, в «чотирикутнику смерті» на Вінниччині, багатьох вояків захопив тиф та інші інфекційні хвороби, які вивели з ладу до 90% особового складу. Це змусило командування укласти перемир'я, а потім договір з Добрармією А. Денікіна (Одеса, 17 грудня, 1920 р.). Частина УГА перейшла на бік більшовиків і одержала назву ЧУГА — Червона Українська Галицька Армія.
Остаточно УГА вийшла з поля боїв у квітні 1920 р., коли дві галицькі бригади покинули Червону Армію і перейшли до Армії УНР, що перебувала тоді в союзі з польським військом. Але поляки захопили ці частини в полон, потім звільнили вояків і підстарший, а старшин інтернували в таборі полонених у Тухолі. Так закінчила своє існування УГА.">Української Галицької Армії
. По закінченні Віденського Університету (докторат з історії й географії) учителька гімназії Сестер Василіянок у Львові і діячка «Рідної Школи» (серед іншого гол. Порадні для вибору звання, 1935 — 37). У другій половині 1930-их pp. — референт кооператив здоров'я при РСУК.

Синдикація вмісту