Львів 0 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Брюховичі Винники Рудно
Захоплення Львова польським королем Казіміром
1340 р., після квітня 22*.— ІЗ «ХРОНІКИ» ЯНА ДЛУГОША — ПРО ЗАХОПЛЕННЯ ЛЬВОВА ПОЛЬСЬКИМ КОРОЛЕМ КАЗІМІРОМ III
...Коли король Польщі Казімір [III] довідався про нього [смерть князя Юрія Тройденовича], він нашвидкоруч зібрав із своїх придворних і панів військо [і] після великодного тижня ** поспішно напав на Русь і обложив місто Львів. Деякий час мешканці Львова витримували облогу, але пізніше, придушені голодом, разом з руськими боярами, що обороняли Високий і Низький замки і саме місто, вислали до короля [парламентарів] з повідомленням, що готові йому скоритися, коли король твердо пообіцяє, що не заборонятиме їхньої віри та обрядів. А коли король погодився на такі умови (бо знав, що якби не пристав на це, русини завзято витримували б облогу і боронилися б до останнього), відкрили брами і впустили короля зі всім військом; а віддавши обидва замки, урочисто присягли йому на вірність і послух. Король, зайнявши замки і місто Львів, знайшов там численні і дуже дорогі скарби, що лишилися по давніх князях Русі — золото, срібло, перли, дорогоцінні каміння і клейноди, серед яких було два золоті хрести з великими частками дерева господнього хреста, дві корони величезної вартості, оздоблені дорогими каміннями і перлами, а також мантію і розкішний трон, всі в золоті і каміннях,— і забрав до своєї скарбниці. Потім підступив під Володимир і як замок, так і місто, а з ними і всю Волинську землю загарбав. Нарешті львівський і володимирський замки, на той час дерев'яні, для охорони й оборони яких треба було значну кількість людей і зброї, спалив, щоб після його відходу ніхто не наважився повстати; у столиці львівської землі посадив свого старосту і лишив частину лицарів, щоб народ, який щойно склав присягу, принаймні страхом у вірності тримали. Сам, збагачений величезними жертвами і дарами русинів, переможно і без перешкод вертав до Польщі, поспішаючи з натхненням, щоб у Кракові скласти здобуті скарби, і ще більшою могутністю засяяв.
*
Рік дати події встановлено на підставі «Хроніки», місяць і день — згідно змісту документа, саме слів «після великодного тижня». У 1340 р. великодень припадав на 14 квітня, а великодний тиждень з 14 по 22 квітня.
Особистий сайт і блог PZhe.Net
**
Після 22 квітня.
Особистий сайт і блог PZhe.Net
Про похід Казіміра 1340 р.
Свою розповідь про опір населення Львова і про присягу Казіміру III не порушувати віросподівання львів'ян Длугош датує 1340 роком. Однак похід 1340 р. мав характер короткочасного набігу. Після відходу Казіміра в Галицькому князівстві правив Дмитро Детько, про що зберігся док. 1341 р. Лише з 1349 р. Казімірові вдалося укріпитися у Львові. 1350 р. він звернувся до папи з проханням увільнити його від дотримування присяги львів'янам.
Особистий сайт і блог PZhe.Net
Про пограбування скарбниці галицько-волинських князів
Розповідь про пограбування скарбниці галицько-волинських князів Длугош запозичив з польської хроніки XIV ст. Траски, який був сучасником і почасти учасником цих подій.
За словами Мартіна Груневега, скарби галицько-волинських князів ще в кінці XVI ст. зберігалися у Кракові.
Особистий сайт і блог PZhe.Net
Додати новий коментар