Пам'ятник Степану Бандері

Пам'ятник Степану Бандері. На площі між вул.С.Бандери, митрополита Ангеловича та пл.Кропивницького. Через день після встановлення проводяться підготовчі роботи до його офіційного відкриття.

Ко́мплекс і́мені Степа́на Банде́ри у Льво́ві — пам'ятний комплекс у Львові на площі Кропивницького біля собору святих Єлизавети і Ольги. Основними елементами є пам'ятник Степану Бандері та cтелла української державності.

Перша частина комплексу — площа і на ній фігура Степана Бандери в повний зріст, заввишки 7 метрів і площа навколо нього. Весь комплекс зведуть — до 1 січня 2009 року. Друга частина комплексу — Стелла Української Державності, 30-метрова тріумфальна арка на чотирьох колонах, планується закінчити впродовж 2008 року, до 100-річчя з дня народження Степана Бандери. Друга частина комплексу буде розташована за пам'ятником: тризуб з рельєфами і тріумфальна арка на чотирьох опорах, кожна з яких символізуватиме певний час українській історії. Перша опора — княжий період, друга — період козацтва, третє — період Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, четверта — сучасність України.

Загальна кошторесна вартість робіт по спорудженню всього комплексу понад 8,5 млн. гривень, самої скульптури — 400 тисяч гривень.

Проект монумента затвердили після семи конкурсів в 2002 році. Переміг проект скульптора Миколи Посікіри і архітектора Михайла Федика. Будівництво розпочато наприкінці 2003 року.

Офіційне відкриття пам'ятника відбулося 13 жовтня 2007 року напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці і було присвячене до ювілею Української повстанської армії, оскільки 14 жовтня 1942 року в ОУН-УПА вважають датою створення цих формувань. У відкритті пам'ятника взяли участь голова Львівської облдержадміністрації Петро Олійник, голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник, депутати львівського міської і обласної рад, народні депутати України Тарас Стецьків та Андрій Шкіль та цілий ряд громадських організацій й звичайних людей. У ході відкриття двоє пластунів з куреня ім. С. Бандери несли дві капсули із землею з місця народження та могили С. Бандери. Ці капсули було вмонтовано у підніжжя пам'ятника.

Джерело Вікіпедія

Бандера Степан Андрійович (1 січня 1909 — 15 жовтня 1959) — український націоналіст, Голова Проводу ОУН

Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Угринів Старий, повіт Калуш у Галичині, яка в той час належала до австро-угорської монархії. Батько, Андрій Бандера, греко-католицький священик був у той час парохом в Угринові Старому. Батько походив із Стрия. Мати, Мирослава Бандера, походила зі старої священичої родини. Вона була донькою греко-католицького священика з Угринова Старого.

В 1932—1933 рр. виконував функцію заступника крайового провідника, а в половині 1933 р. був призначений на становище крайового провідника ОУН і крайового коменданта УВО на ЗУЗ.

В липні 1932 р. Бандера з кількома іншими делегатами від КЕ ОУН на ЗУЗ брав участь у Конференції ОУН у Празі (так звана Віденська Конференція, яка була найважливішим збором ОУН після основуючого конґресу).

В червні 1934 р. був ув'язнений польською поліцією і був під слідством у в'язницях Львова, Кракова й Варшави до кінця 1935 р. В кінці 1935 на початку 1936 р. відбувся процес перед окружним судом у Варшаві, в якому Бандера, разом з 11 іншими обвинуваченими, був суджений за приналежність до ОУН та за організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького. Бандеру засудили до смертної кари, яку замінено на досмертне ув'язнення. 13 вересня 1939 р., коли положення польських військ стало критичне в'язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися і в'язні вийшли на волю.

В першій половині січня 1940 р. Бандера прибув до Італії. Був у Римі, де станицею ОУН керував проф. Є. Онацький.

Через те, що полковник А. Мельник не хотів поступитися в політичній і персональній площинах, у лютому 1940 р. було створено Революційний Провід ОУН, очолений Степаном Бандерою. Через рік Революційний Провід скликав II Великий Збір ОУН, на якому одноголосне вибрано головою Проводу Степана Бандеру. Під його проводом ОУН знову стає кипучою революційною організацією. Вона розбудовує організаційну мережу на Рідних Землях, творить похідні групи ОУН з того членства, що було за кордоном, і в порозумінні з прихильними українській справі німецькими військовими колами творить український легіон та організує визвольну боротьбу, спільно з іншими поневоленими Москвою народами. Перед вибухом німецько-російської війни Бандера ініціює створення Українського Національного Комітету для консолідації українських політичних сил до боротьби за державність. Рішенням Проводу Організації 30 червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові, але тому, що Гітлер доручив своїй поліції негайно зліквідувати цю «змову українських самостійників», німці заарештували Бандеру вже кілька днів після акту проголошення віднови Української Держави. Степан Бандера був німецьким в'язнем до грудня 1944 р. Тоді з ув'язнення було звільнено його і кількох інших провідних членів ОУН. Німецьке командування бажало приєднати до своїх сил ОУН і УПА, як союзника проти Москви. Німецьку пропозицію Степан Бандера рішуче відкинув і на співпрацю не пішов.

На Крайовій ширшій нараді Проводу ОУН на Українських Землях у лютому 1945 р., що була трактована, як частина Великого Збору ОУН, обрано нове Бюро Проводу в такому складі: Бандера, Шухевич, Стецько. Цей вибір підтвердила Конференція ЗЧ ОУН 1947 р. і тоді Степан Бандера став знову Головою Проводу всієї ОУН. Як Провідник ОУН, Бандера у післявоєнний час вирішує далі продовжувати збройну боротьбу проти Москви. Він інтенсивно організує крайовий зв'язок і бойові групи ОУН, які втримують контакт з Краєм постійно аж до його смерти.

У 1948 р. в Закордонних Частинах ОУН витворюється опозиція, якій Степан Бандера протиставився в площині ідейній, організаційній і політичній.

В грудні 1950 р. Бандера пішов з посту Голови Проводу ЗЧ ОУН. 22 серпня 1952 р. він пішов також з посту Голови Проводу всієї ОУН. Але це його рішення не було, одначе, прийняте ніякою компетентною установою ОУН і Бандера залишився надалі Провідником ОУН до своєї смерти в 1959 р.

1955 р., відбулася 5-та Конференція ЗЧ ОУН, яка наново вибрала Головою Проводу ЗЧ ОУН Степана Бандеру і з того часу знову інтенсивно поведено роботу Організації.

15 жовтня 1959 року в під'їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 (Kreittmayrstraße), в Мюнхені в 13:05 знайшли ще живого залитого кров'ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерти була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в лице Степану Бандері струменем розчину ціаністого калію. Два роки пізніше, 17 листопада 1961 р., німецькі судові органи проголосили, що вбивцею Степана Бандери є Богдан Сташинський з наказу Шелєпіна і Хрущова. Після докладного слідства проти вбивника Сташинського відбувся процес від 8 до 15 жовтня 1962 р. Присуд проголошено 19 жовтня, в якому Сташинського засуджено на 8 років важкої в'язниці.

20 жовтня 1959 року Степана Бандеру поховали на мюнхенському цвинтарі Вальдфридгоф.

Читати більше.