Нічого не скажу про художню цінність, але смог над Львовом конкрентний.

Якщо дивитися зверху, видно симпатичного коника, якого хтось намалював на даху будинку.

Маленьке відео, що зняте мильничкою-телефоном. Якість поганенька, але звук ніби переданий добре.
Насолоджуйтесь львівськими дзвонами!

Кілька видів крупним планом церкви Андрія.
Випадково спіймалося дві годинника стрілки разом.

Це світлини з свята Майстрів, що відбувалося 17 травня у Шевченкіському Гаї. Переважно експонувалися та продавалися роботи учнів профтехосвіти. Багато чого робилося прямо на місці.
Взагалі відчувалася атмосфера свята.

Кілька знимок з параду на день Львова. Біля Оперного

Продовження галереї Цитаделі. Початок тут - http://lviv.ridne.net/node/2110

Це сама закинута вежа з комплексу Цитаделі. Потрапити до неї можна, піднявшись стежкою (досить впорядкованою, місцями навіть викладеною) зразу навпроти фонтану, що біля Парку Культури.
Вежа занедбана, проте, якби її почистити, це було би чудове місце для прогулянок та екскурсій.
На верхній частині вежі ростуть деревця. Думаю, що їхні коріння руйнують вежу.
Продовження галереї є тут http://lviv.ridne.net/node/2118

придивилась собі фотоапарат в інет-магазині Дешевше. от, хочу спитати, чи варто техніку брати через інтернет? зокрема цікавить саме цей магазин (вул. Івана Франка, 37). бо я ніби ше сумніваюсь...

Пагорби Львова належать до трьох геоморфологічних систем: Гологор, Розточчя і Львівської височини. А за північними околицями міста починаються гряди Пасмового Побужжя.
Різні географи по-своєму трактують межі цих височин. Зокрема, дехто вважає хребет, що тягнеться від Високого Замку до Чортової скелі, Розточчям, дехто твердить, що Розточчя закінчується на Гицлевій горі, і т.п.
На карті зображено основні пагорби цих височин.

1527 р., червня 3.— ОПИС ПОЖЕЖІ МІСТА ЛЬВОВА НЕВІДОМОГО АВТОРА

Описую сумну та злощасну подію нашого прекрасного славнозвісного міста, жалюгідну й навіть довговічну Із-за болю руїну, яку треба оплакувати через безпощадність цієї пожежі. Адже тисяча п'ятсот двадцять сьомого року в понеділок після свята Вознесення господнього, о двадцять третій годині, несподівано з броваря дому якогось-то Григорія Шолтиса з Клепарова, що стояв напроти монастиря францисканів, на вулиці Пекарів *, яка лежала поруч, вибухла величезна й раптова пожежа.

1525 р., лютого 18. — ДЕКРЕТ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ СІГІЗМУНДА І ПРО ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ МІЩАН РУСИНІВ (УКРАЇНЦІВ)

... * Ми, Сігізмунд... **, сповіщаємо цим декретом усім, кому це потрібно, що минулого року, коли ми були у Львові, міщани руської віри цього нашого міста Львова, яких тут чимало, а саме ті, що сидять на тому ж праві, і ті самі, які нарівні з іншими міщанами, жителями цього міста, несуть міські тягарі, скаржилися нам, що зазнають з боку бурмистра і райців згаданого міста перешкод у купуванні й набуванні будинків, розташованих поза їхньою вулицею, в триманні корчм і в торгівлі та шинкарюванні вином і пивом, у продажу інших подібних речей у відтинанні на лікті тканин, а також, що забороняють їм виконувати ремесло і належати до цехів і не допускають їх до них з великою їхньої втратою, шкодою і приниженням ***.

1507 р. * — УРИВОК З «ХРОНІКИ ЛЬВОВА» ВАРФОЛОМІЯ ЗИМОРОВИЧА ПРО ВТЕЧУ ПОВСТАЛИХ КРАВЕЦЬКИХ УЧНІВ ВІД СВОЇХ МАЙСТРІВ, ЇХ КРИВАВУ СУТИЧКУ З МІСЬКОЮ СТОРОЖЕЮ І БУДОВУ КРАВЕЦЬКИМ ЦЕХОМ КОСТЬОЛУ св. АННИ НА ПАМ'ЯТЬ ПРО ЦЮ ПОДІЮ

...Будується костьол святої Анни храм присвячений імені святої Анни, матері богородиці діви, на границі дільниці, розташованої проти західної частини Краківської дільниці. Початок його зв'язаний із скорботним випадком.
Новаки кравецького ремесла, покинувши своїх майстрів, виходили тудою у світ. Проте, коли зустрілися тут з нічними ратушевими сторожами, вступили легковажно в бійку, бо ремісники цієї категорії надзвичайно бундючні. Декілька з них під час втечі загинуло від ціпів сторожі, зубатих та гострих, неначе голки їжака.

Колись на Львівському телебаченні була така передача - "Стоп-кадр".
У ній кожного тижня показували знимки всяких неподобств, що чинилися в комунальному господарстві. Тепер цю "телепередачу" можна перглянути у нас на сайті.

Сусідні Брюховичі постали 1444 р. над річкою Брюховицею. В 1570 р. було тут осілих кметів і загородників 16, одна корчма, десять ставів, вісім млинів і фільварок. В 1608 р. було 28 господарів, 17 загородників, двір із гумном і стайнею, корчма, сім млинів і папірня, перша у Львові фабрика паперу, до якої вжито одного з млинів. В 1792 р. Брюховичі мали 74 доми. Робили панщини кінної 928 днів, пішої — 800 днів. Коло брюховицького запусту Оссови були ломи каменю й вапняні печі; місто тримало там гірників, які працювали «за третій камінь».

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

Клепарів належав до парохії на Голоску. Голоско згадується вперше 1401 р. під назвою «Головсько»; в 1500 р. розрізняли вже Голоско Велике й Мале. В 1539 р. церква св. Покрови стала крилошанською — парох її належав до крилошан при св. Юрі. При кінці XVI ст. постало тут братство. В 1797 р. на Голоску Великім було 76 домів і 83 ґрунтових господарі; вони робили панщини кінної 1352 дні, пішої — 936 днів. На Голоску Малім було 51 домів і господарів. Під Голоском були зразу широкі піскові простори; від початку XIX ст. місто заліснило їх, і тепер є там гарний бір.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

Клепарів заснував другий німець, міщанин Андрій Стано Кльоппер 1419 р.; його фільварок звався зразу Кльоппергоф, з того пішла теперішня назва. Клепарів визначався доброю землею і в короткому часі залюднився. Від XV ст. були тут виноградники,— досі частина грунтів називається Винниці. Славні були також клепарівські черехи (Черешні); в 1555 р. місто видало наказ, щоби ніхто легкодушно не нищив цих дерев, а навпаки, щоби передміщани їх поширювали. В 1608 р. було на Клепарові 16 господарів, 17 загородників, двір із фільварком, два млини, три стави, три міські виноградники і бліх (Місце для відбілювання полотна) на білення полотна. В 1793 р. село мало 82 будинки.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

За Полтвою є передміські села Замарстинів і Клепарів.
Замарстинів має ім'я від німця міщанина Івана Зомерштайна, який близько 1420 р. заложив тут на міських ланах першу оселю. Один із спадкоємців Зомерштайна заснував тут ще фільварки Поріче, або Заріче, й Волю, або Волицю, близько 1500 р. Пізніше Замарстинів переходив із рук до рук. З часом дістався в руки шляхти. Нові власники домагалися від замарстинівців панщини. Передміщани боронилися від цього обов'язку й доказували, що вони свобідні міщани. Але місто стало по стороні панів й хотіло присилувати передміщан до робіт на пана. Це привело Замарстинів до бунту. В 1604 р. передміщани заявили, що не підуть на роботу. Магістрат викликав їх до себе і 50 людей замкнув на кілька тижнів до в'язниці; дехто з членів міської ради погрожував, що бунтарів будуть вішати. Замарстинів вніс скаргу до короля, не допустив магістратської комісії до своїх піль, радних міста обкидано камінням.

Жиди були у Львові, певно, вже за княжих часів, так само як були в Києві, Володимирі й інших містах. Досі зберігся старовинний жидівський цвинтар із XIV ст. при Клепарівській вулиці. Найстарша синагога з 1630 р. при Біжничій (Санська) вулиці погоріла під час погрому жидів 22 листопада 1918 р. * Нова синагога на Старому Ринку побудована 1895 р. **
Татарська мечеть і цвинтар, як згадано вище, були десь під Високим Замком; це місце показувано ще в XVII ст., але положення ближче не знаємо.

І.Крип'якевич Історичні проходи по Львові. - Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.

При Старому Ринку є невеликий костел св. Івана Хрестителя. За переказом, був це надвірний костел жінки князя Льва, Констанції, що була дочкою угорського короля Бели IV. Костел мав бути заснований 1260 р., належав до ордену домініканів, потім до вірменів-уніятів. Теперішня будова в романському стилі з 1886 р., всередині цехові образи й портрети.
Недалеко звідси, при Краківській площі, є костел Марії Сніжної. Це найдавніший парохіяльний костел у Львові, заснований німецькими міщанами ще, мабуть, за княжих часів, в XIV ст. Костел був у романському стилі, перебудований багато разів, востаннє при кінці XIX ст.