Опублікуй власні знимки Львова - задокументуй нашу культурну спадщину!

Казімір III

Підтвердна грамота львівського воєводи на купівлю дворища

1370 р., не раніше вересня 1 — не пізніше листопада 5 *. — ПІДТВЕРДНА ГРАМОТА ЛЬВІВСЬКОГО ВОЄВОДИ ЯКШІ БЛОТИШЕВСЬКОГО НА КУПІВЛЮ ПАНОМ ВЯТСЛАВОМ ДМИТРОВСЬКИМ ДВОРИЩА У ВАСИЛЯ СКИБИЧА, ЙОГО БРАТА ГІНКА ТА IX ПЛЕМІННИКА ОЛЕНКА ЗА ШІСТЬ КІП ГРОШІВ СРІБЛОМ

Во імя отця і сина і святого духа божим істворіньєм у віки амінь. І сталося под державою великого кроля краковского Казимира [III] і господаря руської землі і сталося при державі пана Оти старости рускої землі, оже купил пан Вятслав Дмитровский дворище іс землею яко із віка слушало к тому дворищю вшитий вжиткове што днесь суть і потом могуть бити а што може причинити болше межи тіми вжитки на то своє поліпшіньє якож торговля і сталася. Купил пан Вятслав увіки у Василя єму ж річють Скибичь і в его брата на Імя у Гінка і в їх синовця у Оленка іже купил пан Вятслав во сіх триї то жь ту іменовани дал їм пан Вятслав s (т) коп грош вісного срібра.

Підтвердна грамота адміністративного статуту міста Львова

1360 р., грудня 25.—ПІДТВЕРДНА ГРАМОТА ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III АДМІНІСТРАТИВНОГО СТАТУТУ МІСТА ЛЬВОВА

Ми, Казімір [III], з божої ласки король польський, сповіщаємо теперішнім і наступним [поколінням]: оскільки райці і судді нашого міста Львова згідно з нашою волею і за спеціальною нашою згодою вирішили точно дотримуватися статуту і насправді слід це робити.
Якщо будь-хто після складення угоди допуститься злочину, то не пізніше одного року і дня від вступу чи в'їзду до міста, в якому він цей злочин вчинив, повинен бути вигнаний.

Про надання місту Львову Магдебурзького права

1356 р., червня 17.— ГРАМОТА ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III ПРО НАДАННЯ МІСТУ ЛЬВОВУ МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА

В ім'я господа, амінь.
Має залишитися тривким і навіки непорушним те, що королівська влада постановить зробити для блага підданих. Тому ми, Казімір [III], з божої ласки король Польщі, володар і спадкоємець земель Краківської, Сандомирської, Сєрадзької, Куявської, Поморської та Руської, доводимо до відома усіх, що за благочестивою згодою королівської величності, відвертаючи численні клопоти і труднощі нашого знищеного жорстокими ворогами міста Львова, прагнемо, щоб це місто процвітало і збільшувало свої вигоди, доходи, користі і добробут. Для втіхи згаданого міста і збільшення кількості його вірних мешканців надаємо і встановлюємо цьому місту на вічні часи німецьке право, яке звичайно називається магдебурзьким, усуваючи там усі руські права і всі руські звичаї, будь-ким ухвалені, які можуть якимсь чином стояти на перешкоді цьому німецькому праву.

Привілей польського короля Казіміра III Юрію, Руперту та Маргариті

1352 р., серпня 22.— ПРИВІЛЕЙ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ КАЗІМІРА III ЮРІЮ, РУПЕРТУ ТА МАРГАРИТІ - НАЩАДКАМ ЛЬВІВСЬКОГО ВІЙТА БЕРТОЛЬДА НА ВІЧНЕ ВОЛОДІННЯ МАЄТКАМИ ПІД МІСТОМ ЛЬВОВОМ — МЛИНОМ СІЛЬСЬКИЙ КУТ, СЕЛОМ МАЛІ ВИННИКИ І ХУТОРОМ ПІДБЕРІЗЦІ, НАДАНІ ЙОМУ В МИНУЛОМУ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИМ КНЯЗЕМ ЛЬВОМ ДАНИЛОВИЧЕМ

В ім'я боже, амінь.
Оскільки в людській пам'яті затираються всі справи, якщо вони не закріплені урочистим оповіщенням документів і свідченням достовірних [людей], ми, Казімір [III], з ласки божої король Польщі, Краковії, Сандомирії, Ленчиці, Куявії, Померанії та Русі, доводимо до відома як сучасним, так і майбутнім [поколінням], що у нашій та наших баронів присутності з'явились [перед нами] поважні мужі Юрій та Руперт, брати і рідні сини доброї пам'яті Матія, колись львівського війта разом з панею Маргаритою, їх рідною сестрою.

Лист старости Руської землі Дмитра Детька до магістрату і купців м. Торуня

1341 р., лютий—червень *.— ЛИСТ «ПРАВИТЕЛЯ, АБО СТАРОСТИ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ» ДМИТРА ДЕТЬКА ДО МАГІСТРАТУ І КУПЦІВ м. ТОРУНЯ ІЗ ЗАПРОШЕННЯМ ПРИЇЖДЖАТИ З ТОВАРАМИ У ЛЬВІВ, ЯК ЦЕ МАЛО МІСЦЕ ПІД ЧАС ВЛАДИ ПОПЕРЕДНІХ КНЯЗІВ

Славним мужам і гідним віри намісникам, радникам, купцям усієї громади в Торуні — Дмитро Детько, правитель, або староста Руської землі [бажає] постійного здоров'я в богові.
Пам'ятаючи велику таємницю цього святого вислову: «блаженні, хто перебуває в мирі, бо їм належатиме земля», ми усунули суперечку, посіяну з намови диявола між польським королем Казіміром [III] і нами, й, натхненні животворним духом, подолавши спокусника людського роду, уклали союз згоди. Тому бажаємо, щоб усі, хто хоче їхати в Руську землю, знали, що згідно з правами наших попередників [кожен], нікого не лякаючись, може безпечно приїздити з товарами до Львова.

Захоплення Львова польським королем Казіміром

1340 р., після квітня 22*.— ІЗ «ХРОНІКИ» ЯНА ДЛУГОША — ПРО ЗАХОПЛЕННЯ ЛЬВОВА ПОЛЬСЬКИМ КОРОЛЕМ КАЗІМІРОМ III

...Коли король Польщі Казімір [III] довідався про нього [смерть князя Юрія Тройденовича], він нашвидкоруч зібрав із своїх придворних і панів військо [і] після великодного тижня ** поспішно напав на Русь і обложив місто Львів. Деякий час мешканці Львова витримували облогу, але пізніше, придушені голодом, разом з руськими боярами, що обороняли Високий і Низький замки і саме місто, вислали до короля [парламентарів] з повідомленням, що готові йому скоритися, коли король твердо пообіцяє, що не заборонятиме їхньої віри та обрядів. А коли король погодився на такі умови (бо знав, що якби не пристав на це, русини завзято витримували б облогу і боронилися б до останнього), відкрили брами і впустили короля зі всім військом; а віддавши обидва замки, урочисто присягли йому на вірність і послух.

Синдикація вмісту