Головні вулиці

Вид на костел Марії Магдалини (органний зал по вул.С.Бандери). Вигляд від цитаделі в сторону вул.Коперніка вздовж вул.Грабовського. Це зображення було завантажене з дописом Цитадель.

Оздоблення будинку по вул.Зелена, 46. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Зелена.

Вул.Тарнавського. Вигляд від вул.Зеленої. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Зелена.

Банк Дністер. На перехресті вул.Зеленої, Студентської і Переяславської. Це зображення було завантажене з дописом Адміністративна будівля Львівводоканалу.

Клумба на площі Петрушевича. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Шота Руставелі. Вигляд від пл.Петрушевича..

Вул.Шота Руставелі і пл.Петрушевича. Вигляд від вул.Зеленої. Це зображення було завантажене з дописом Вул.Шота Руставелі. Вигляд від пл.Петрушевича..

Адміністративна будівля Львівводоканалу. По вул.Зелена, 64.

Чортівська Скала, одна з найвищих піднесень в околиці Львова, видна з далеких місць, але зблизька захована в лісі. Прогульковців притягають туди великі звалища каміння, пісковика, фантастично уложені. Легенда каже, що чорт хотів завалити церкву св. Юра, що починала будуватися, і ніс на неї великий камінь, але запіяв когут і скала випала з чортячих рук... З давнішої історії Чортівської Скали знаємо небагато. Наприкінці XVI ст. шляхтянка Катерина Сапоровська дарувала цей ліс львівським бенедиктинкам, і при цім ордені Чортівська Скала лишилася й досі. Одна монахиня з кінця XVII ст. оповідала, що бачила тут залишки мурів і звалища якогось замку,— вістка не дуже певна. Звалища скал займали колись значно ширший простір, ніж тепер, пізніше їх винищено на каміння. Від першої половини XIX ст. Чортівська Скала притягала до себе численні прогульки зі Львова. Тоді оспівувано її в поезіях та складано про неї фантастичні епопеї — про князя Ігоря, що тут мав свій замок, воював з братом Володарем і хотів відібрати йому жінку Аделю; про Бонна й Вудиславу і подібні. Чортівською Скалою опікувалася пильно ігуменя конвенту бенедиктинок Йосифа Кун.

Личаків був колись відомий різного роду авантурниками. Так, наприклад, славним був близько 1848 р. муляр Куба Пельц; він був середнього зросту, присадкуватий, але відзначався великою силою, й кожної суботи, по виплаті, підпивши, робив на передмістю галабурди; раз у бійці повкидав до криниці, головою вділ, дев'ятьох гренадерів. Його переміг врешті на якійсь забаві Каспер Смоленський. Потім «королем Личакова» став Антін Плєцьон, різник і пачкар (контрабандист), що воював з акцизними сторожами й поліціянтами. Інший різник, Грінер, відзначався також великою силою, головою вибивав двері і брав участь в атлетичних змаганнях у цирку.