Львів 0 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Брюховичі Винники Рудно
Історичний тлумачний словник
В історичному тлумачному словнику зібрані пояснення до історичних документів, матеріалів і мандрівок.
(бл. 1740—1803) — живописець, портретист. У 1766 р. вчився в Римі. Писав твори на релігійні теми для львівських церков, очолював львівський малярський цех. Низка портретів зберігається в музеях Львова (портрет К. Дейми, 1782 та ін.).
(1736—1798) — церковний діяч, священик. З 1779 р.— єпископ, перший владика у Львові зі світського духовенства. Відомий поширенням початкових шкіл в єпархії.
(1530—1607) — львівський єпископ (1569—1607), оборонець православної церкви. Підписав документи про запровадження унії, але на Берестейському соборі (1596) став на бік поборника православ'я князя К. Острозького і на цій позиції залишався до смерті, ставши екзархом царгородського (константинопольського) патріарха. Заснував друкарню в Стрятині. Помер в Уневі.
Традиційно зустрічається твердження, що будинок належав Бартоломео Бандінеллі. Але, за дослідженнями В. Вуйцика вважається, що ця будівля належала його внукові, Роберто Бандінеллі.
Визначний львівський архітектор італійського походження, почав будувати Успенську церкву, збудував вежу Корнякта (1572—1578) та будинок Корнякта.
(1850—1883) — громадський діяч, публіцист і літератор, один із членів-засновників товариств «Просвіта» (1868) і «Рідна школа», співредактор, а в 1876—1880 рр.— редактор часопису «Правда». Засновник і перший редактор газети «Діло» (1880—1883). Підтримував зв'язки з М. Костомаровим, П. Кулішем, М. Драгомановим. Автор численних статей на політичні і літературні теми у «Правді», «Ділі», повістей «Скошений цвіт» (1877, псевдонім Василь Барвінок), «Сонні мари молодого питомця» (1879), «Безталанне сватання».
барбарис
Золотоординський воєначальник, учасник завойовницьких походів Батия.
