Львів 0 А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Брюховичі Винники Рудно
Історичний тлумачний словник
В історичному тлумачному словнику зібрані пояснення до історичних документів, матеріалів і мандрівок.
бірючина
Один з литовсько-білоруських літописів XVI ст. Названий так, оскільки рукопис входив до колекції рукописів Археологічного товариства у Петербурзі.
(1821 —1873) — суддя, культурний і політичний діяч народовського напрямку. Член «Руського Собору» і «Собору Руських вчених» (1848), засновник і довголітній голова Товариства «Просвіта» (1870—1873), посол до Галицького сейму (з 1861 р.) і його віце-маршал (з 1870 р.). Відстоював рівноправність українців у всіх ділянках державного життя і крайової адміністрації, засновник народовської газети «Основа» (1870—1871), автор перекладу українською мовою австрійського цивільного кодексу.
Латинський кафедральний собор збудований у 1360—1481 рр. —
єдина пам'ятка готичного Львова, яка збереглася до наших часів. Під час реставрації
у 1760—1778 рр. деякі готичні форми уступили місце модним тоді барокковим.
(бл. 1228 —бл. 1301)—галицький князь. Після смерті свого батька Данила Романовича Галицького (1264) успадкував Перемишльське князівство і Львів.
(1851 — 1919) — архітектор. Закінчив Технічну Академію у Львові (1875). У 80-х рр. XIX ст. заснував власну архітектурно-проектну майстерню, будівельне підприємство та майстерню виробництва художньої майоліки (за народними зразками). З майстернею І. Левитського співпрацювали О. Лушпинський, Л. Левинський, Т. Обмінський, Ч. Червинський. Тут велися пошуки українського стилю в дусі модерну. Головні роботи: будинок товариства «Дністер» (тепер поліклініка, вул. Руська, 20), Академічний дім (тепер гуртожиток поліграфічного інституту, вул. Коцюбинського, 21), будинок бурси Українського Педагогічного Товариства (тепер головний корпус лісотехнічного інституту), будинок Музичного інституту (тепер музичне училище ім. Ф. Колесси) та ін. З 1903 р.— професор Львівської політехніки.
У заповіті — доручення спадкоємцю виплатити певну суму або передати певне майно на якісь цілі.
(1810—1869) — церковний діяч в Галичині, проповідник при катедральному соборі св. Юра. З 1852 р.— ректор духовної семінарії у Відні, з 1863 р.— галицький митрополит, член сейму у Львові та член Державної Ради у Відні. Відстоював українську мову в школі та провінціях. Заслугою його була т. зв. «конкордія», яка урівнювала східний обряд з латинським.
(1764—1829) — філософ і юрист родом із Пряшівщини. З 1787 р.— професор логіки, метафізики і етики у Львівському університеті. З 1801 р.— професор Краківського університету, а з 1803 р.— Петербурзького педагогічного інституту і новозаснованого університету (з 1819 р.). Написав підручники «Логические наставления» (1815), «Теория общих прав» (1828), панегірики, перекладав підручник етики X. Баумайстера церковно-слов'янською мовою з домішкою українізмів.
(1593—1661) — молдавський господар (1634—1654), спочатку прихильник Польщі, згодом союзник Б. Хмельницького, з яким вони стали сватами (Тиміш Хмельницький оженився з дочкою В. Лупула — Розандою). За нього в урядових грамотах вперше з'явилася румунська мова, а 1642 р. відбувся спільний синод української і молдавської православних церков в Яссах за участю делегатів Петра Могили.
(1846 —1912) — педагог, філолог-класик. Автор шкільних підручників («Читанка», 1892; «Взори поезії і прози», 1894, та ін.), статей з класичної філології і української літератури.
Луцьк — місто-фортеця у Волинській землі.
Замок на Замковій горі - найвищій точці в межах Львова. Дата спорудження львівського замку 1270 р. умовна, основана на традиції. Очевидно, в цьому році або близько цього року проходила його відбудова, після того як Лев Данилович «розібрав Львів» у 1259 р. Археологічні дослідження, які проводилися в радянський час на Замковій горі, дали підстави для висновків, що тут вже в XI—XII ст., а можливо й раніше, існувало давньоруське поселення (Ратич О. О, Давньоруські матеріали з розкопок 1955—1956 рр. на Замковій горі у Львові.— Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 1961, вип. З, с. 125). Знайдені там матеріали свідчать про те, що давньоруський Львів у XII— XIII ст. був поселенням міського типу з розвиненою торгівлею (Багрій Р. С. Археологічні дослідження ранньосередньовічного Львова.— Київська Русь: Культура, традиції.—У кн.: 36. наук. пр. К., 1982, с. 31).
Після загарбання Львова феодальною Польщею у 60-х рр. XIV ст., руський замок був спалений, а на Замковій збудовано кам'яний замок, який служив бастіоном польського королівства на українських землях.
Наприкінці XVIII ст. почалося розбирання мурів замку і його матеріал використовувався для будівництва нових споруд. Замкова гора докорінно змінила свій вигляд після 1869 р., коли в польських шляхетських колах виникла ідея насипання пагорба на честь 300 роковин Люблінської унії 1569 р., що знаменувала собою акт об'єднання Литовського великого князівства з шляхетською Польщею і встановлення панування польсько-шляхетських загарбників на правобережній і лівобережній Україні. Під час насипання пагорбу було знищено рештки Високого замку (крім невеликого відрізка стіни, який зберігся до наших днів), але під його фундаментами розкопано обгорілі дубові підвалини могутньої давньоруської споруди, знайдено багато предметів того часу.
(р. народження невідомий — 1384) — син князя Гедиміна, литовсько-руський князь. Після смерті Юрія-Болеслава бояри проголосили його галицько-волинським князем. Вів тривалу боротьбу проти Польщі й Угорщини за галицько-волинські землі, північна частина яких (Волинська, Холмська і Белзька землі) залишилася у складі Литовсько-Руської держави.
Об'єднання Литви та Польщі у федеративну польсько-литовську державу —
Річ Посполиту, остаточно оформлене на сеймі в Любліні І липня 1569 р.
